Я Щоранку Мов З Кручі В Омут Песню
Я покотився з кручі вниз до очеретів. — Хто це майже щоранку щось вам. Песня про школу (сл. Викторова, Муз. Кабалевского) со словами на украинском языке. Для исполнения во 2 классе украинской школы.
Вибрані твори в двох томах. Том 2 (fb2) - 5880K - Настройки текста: БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Володимир Миколайович СОСЮРА (1898-1965) новітня УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ВОЛОДИМИР СОСЮРА тт ВИБРАНІ ТВОРИ В ДВОХ ТОМАХ ТОМ 2 ПОЕМИ РОМАН КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2000 ББК 84.4УКР6 С 66 Серію засновано 1982 р.
До тому ввійшли поеми, що не друкувалися за життя поета, та автобіографічний роман “Третя Рота”. РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ М. Жулинський (голова), В. Дончик (заступник голови), О. Мишанич (заступник голови), С. Гальченко (секретар), М. Гундорова, Ф.
Погребенник, В. Смілянська, І. Алєксєєнко, А. Бельдій Упорядкування, післямова та примітки С. ГАЛЬЧЕНКА Науковий редактор В. ДОНЧИК Редакція філології, художньої літератури та словників Редактор Н.
Максименко - 032 С-21-2001 2000 ISBN 9-5 © С. Гальченко, упорядкування, ISBN 9-7 (т. 2) післямова, примітки, 2000 ПОЕМИ МАХНО ( Уривки) І Село живе чи тільки сниться? Чи, може, не дає заснуть? Бо кожний вечір юні лиця кудись порубаних везуть. Це ким розкидано патрони, сліди чиїх чобіт, колін?
Одні рубаються за трони, а другим — волі і землі?! А другим ніч у драну хату, зорю з засмажених долонь. “Ага!” Таким єдина плата — через плече клинка огонь. Гуляє вітер в Гуляй-Полі.
(1959) (Youtube). Жестокость (2007) - драма. Промо фильма Жестокость 2007 HD. Самый жестокий боевик в мире.mp4. Jan 4, 2015 - Год: 2007. Для себя звериную жестокость людей и доброту диких животных. Скачать MP4 704x400 363.01мб. Драма жестокость 2007 в mp4 скачать. Жестокость indir, жестокость videoları 3gp, mp4, flv mp3 gibi indirebilir ve indirmeden izleye ve. ЖЕСТОКОСТЬ (2007) драма с Ренатой Литвиновой. Dec 8, 2007 - Режиссер: Марина Любакова, Павел Лунгин Жанр: Психологическая драма. Продолжительность: 01:29:18. Год выпуска: 2007. Oct 28, 2014 - Год: 2007. Жанр: триллер, драма, детектив. Рейтинг: 7.5/10. Из милого мальчика он превратился в маленького монстра с жестокими фантазиями и опасными играми. Скачать MP4 720x304 337.86мб.
Там сонця золоте вино. Усім одрізав хліба й волі веселий батько наш Махно. Лежать голічерва вагони, а дні — як самогонний дим. Це ж ви залляли самогоном Комуни макові сліди, це ж ви хотіли на тачанці шляхи залізні перетять, аби одним — прокльони й пранці, а вам — сметаною життя?! Сьогодні свайба у Степана, дочку він заміж оддає. Сидить, розпатланий і п’яний, і по столу рукою б’є. — У мене коні, як огоні, ярновки повні закроми, — на чорта нам здались червоні, в комуні жить не хочем ми!
Співає бубон тонко й лунко виключно для веселих дам. А за столом од поцілунків розчервонілась молода.
Ремні хрестами. Крізь цигарковий дим-туман блестить таємними очами, немов турецький ятаган, блестить холодними очами. В лице янтарними очами — лице не голене давно.
— Я не люблю тебе, Тетяно, але подобаєшся ти за вид закоханий і п’яний, за стан віддано-молодий. Вчителював колись погано, лиш дітвору одну любив. Так наливай мені, Тетяно, за наше гасло: “Ріж і бий!” А в вікна діти заглядають, молодики, молодики. Уже ніхто не прочитає у клясі вам: “Та гей, бики!” Бо кляси дві биками стали, на крицю — криця. А вітер хилиться житами, співає: “За огонь — огонь.” Вчителював колись погано, лиш дітвору одну любив?!
Так хай же ллє йому Тетяна за чорне гасло: “Ріж і бий!” А ми тривожними рядами оточим прокляте село, щоб те, що всі віки над нами, в крові руїною лягло. А молодий, такий слинявий, курча в порівнянні з Махном. Нехай бутилками халяви, нехай вуста, немов вино. Гірко!” — гості — п’яно.
Ой, молодий, ти ловиш ґав. Невже ж оце твою Тетяну Махно при всіх поцілував?!
Невже ж тебе — по скроні чулій. Лежить, не встане молодий. Йому застрягла в оці куля, і од крові густої — дим. Вилітали коні! За затуманене село. Обличчя сонні та не сонні, а сонце золоте жало встромило в спину отаману і гладить куртку шкіряну.
З ним рядом молода, Тетяна, — у даль ясну і неясну. III Уже не лускають насіння баби на призьбі, на дубках. Тільки вгорі спокійно й синьо. Тільки вгорі незнаний жах.
Шумлять і клени, і тополі. Лиш не шумить один перон.
Скачать Песню Я Щоранку Мов Кручі В Омут
Лежить зарубаний за волю. Лежить зарубаний за трон.
Не волі і не трону?! Сьогодні — з нами, завтра — ні?! Скажи, чому ти не червоний?
Кому твої огні? А вітер — відповідь: нікому! А вітер — відповідь: на всіх! Немає для людей закону, немає для людей межі. Шумлять і клени, і тополі. Лиш не шумить один перон.
Лежить зарубаний за волю. Лежить зарубаний за трон. 1924 “СЛОВО” т.
Гончаренкові І. “1 на сторожі коло вас поставлю слово ”.
Шевченко Здоров, мій друже сміхотун, Співець колгоспівських комун, Степів розкішних в сяйві ранку І тих стежок повз верб і нив, Що ними й я колись ходив. Такі ж у тебе сірі очі, Як у Шевченка, друже мій, І лоб упертий і крутий, А в серці гнів до всіх клекоче, Хто у житті — неначе гній, Хто звик чужим трудом жиріти, — Й любов незмірена до тих, Хто без труда не може жити Й живе од мозку й рук своїх. До наших днів, до правди правд, Хто чесно йшов і хто не мав Зерна неправди за собою.Люби народ, служи йому, — І слава прийде осіянна, А все гниле піде у тьму.
Усі бездари, що обсіли Смачний літфондівський пиріг, Хто лиш в уяві має крила, А сам блукає без доріг У хащах шкурництва й холуйства. Я знаю, любий друг, таких: Уста їх повні алілуйства, А в серці вітер, холод, сніг. У них девіз: хапай уміло, Своя сорочка ближче к тілу.
Візьми, наприклад, Городського — Вже двадцять років пише він, Але таланту ніякого: Бляшаний і порожній дзвін, Безглузді образи. До гроба В його душі один іней: “Преодолей отпор сугроба, Ступени все преодолей.” Да! Такий ти зроду, А ми — віків ясний дозор, Здолаєм дружно всі ми “сходи” І переборем твій “отпор”. Твої ж думки — як мавпи танок, Одне безглуздя і туман: “Шла демонстрация, шел ранок, Ломая по пути бурьян”. Та ще й до того графоман.
А ходить в геніях! Жере з Літфонду скільки літ. Колись він звав мене прилюдно: “Літературний паразіт”.
Нещасна курка! Вам не знати Залитих зорями висот! Чи паразит я, шашіль клята, Давно сказав про це народ.
За ваші ж віршики — кімнати Високі й сонячні у вас. Ви живете в них без печалі, Жрете і слухаєте джаз. Гарцман у підвалі З двома дітьми і без штиблет, Хоч він справжнісінький поет, Поет, як кажуть, то від Бога, — Куди там Феферу до нього! Той ганя футбол В своїм “дворці”, в п’яти кімнатах, їх троє там. “Футбол я буду там ганяти”, — Так він сказав, коли на сміх Його насмілились спитати, Що він робитиме в своїх П’яти розкішних кімнатах.За ці слова, За вчинки всі його жорстокі, За те, що ходить важним кроком (Де гордий дуб, а де трава?), Що ворогам на дудку грав, — Йому б я ордена не дав. Коли ж отримав нагороду, Хай носить з честю. Вище спів, Навік присвячений народу, Що в серці ще не стуманів.
Та горе — Тардов безнадійний, Бо він з породи повзунів. А Талалайка — балалайка, Що на плечах у нього гайка Стирчить на місці голови! Його не раз стрічали ви З портфелем, повним договорів, З вогнем халтурницьким у зорі.
У нього друзі, — що за жуть! — Червінців кури не клюють. Я не один несу дозор, Нас хори хорів. Ми без гільдій. Сумує марно Хаїм Гільдій, І спекулянт, і фантазьор! Завжди не в міру язикатий, На слабих дужий.
Не треба партії брехати! Якби ти правду всю сказав, — Не йшов би ти за валом лав, Що звирували даль пред нами, Як морем Чорним, прапорами, Віків пронизуючи гать.
О краю-раю, раю-краю! Тобі я, Хайме, от що раю: Працюй і перестань брехать. Іване Ле, З тобою зле й без тебе зле, Але душа до тебе лине, Як у Комуни вічні дні, — Немов пожар в очах мені Роман великий “Україна”. Хай вороги вели на торг Твої думки, твої пориви, — Ти все здолав, і ти щасливий (Тільки віддай Літфонду борг.